Заява працівника на звільнення: яку дату вважати останнім днем роботи?

30 березня 2018 р. Автор: Анна Іванова, співзасновниця SMARTFIN.UA, експертка з бухгалтерії, понад 20 років довіду

Однією з найбільш частих помилок, які кадровики (або особи, на яких покладені їх обов'язки) допускають при звільненні працівника - це неправильна дата звільнення. Зазвичай така помилка допускається при звільненні працівника за власним бажанням.

Заява на звільнення: коли останній день роботи працівника?

Підставою для звільнення є заява працівника, в якій, наприклад, написано: «Прошу звільнити мене з 20 березня 2018 року». Таким чином, працівник вважає, що останнім днем роботи для нього є 19 березня, оскільки 20 березня трудовий договір з ним буде розірваний. Однак, п. 2.27. Інструкції № 58 прямо вказує, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Тому запис в трудовій книжці, а також наказ про припинення трудового договору, повинні вказувати на останній день роботи працівника, який одночасно є і днем звільнення. Отже вживання прийменника «з» перед датою звільнення буде помилковим. І якщо працівник не хоче виходити на роботу 20 березня 2018 року, то в заяві він повинен вказати: «Прошу звільнити мене за власним бажанням 19 березня 2018 року».

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП, така заява має бути подана працівником за два тижні до дати звільнення (винятком можуть бути поважні причини, і тоді звільнення може бути в будь-який термін, про який він просить). Дата звільнення і у відповідному наказі, і в запису в трудовій книжці повинна бути також без прийменника «з»: 19 березня 2018 року.

Ще одна помилка - неправильне застосування періодів, передбачених в КЗпП для різних повідомлень (попереджень, прийняття відповідних рішень) стосовно звільнень, наприклад, «за два тижні» (ст. 38 КЗпП), «не пізніше, ніж через місяць» (ст. 43 КЗпП), «не пізніше, ніж за два місяці» (ст. 492 КЗпП), і т. д.

Дату, з якої починається відповідний термін, передбачений КЗпП, слід вказувати відповідно до ст. 241(1) КЗпП, в якій зазначено:

термін, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку (якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця);
термін, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня;
коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк (якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день).